«Хто витримає до останку, той спасеться» (Матф.24:13).
Св. Єронім розповідає, що багато добре розпочинає, однак не багато в тому витриває. Добре розпочав Саул, Юда, Тертуліан, натомість погано закінчили, бо не витривали в доброму. Треба пам’ятати, говорить цей же Святий, що Господь Бог не очікує тільки початків доброго життя, але також його кінця. Згідно із св. Бонавентурою, тільки витривалість буде коронована. То теж св. Лаврентій Юстиніан називає витривалість брамою неба. Св. Альфонс стверджує, скільки ж то розпочало добре, лиш пізніше зле закінчили, повернувшись до колишніх гріхів і розпусти якої допустились! Щоб отримати ласку витривалості, необхідно найперше витривало про неї Господа Бога просити і зі своєї сторони вживати до того відповідних середників.
Св. Альфонс нагадує, що тим, хто зрікся своїх колишніх гріхів слушно слід сподіватися їх прощення. Такі люди є приятелями Господа Бога, однак вони ще не спасенні. А чи спасуться? Так, якщо витривають. Членам свого Згромадження, Найревніший Вчитель обіцяв, що Господь Бог приготував кожному почесне місце в небі, але під умовою витривання в доброму до кінця. Кінець – діло хвалить. Хто витримає до останку, той спасеться. Розпочав жити добре; подякуй за це Господу Богу! Тому хто розпочав жити добре – тільки обіцяна нагорода; натомість отримай її той – хто витримає до кінця. Біжіть так, щоб її осягнути! (1Кор.9:24), говорить Апостол.
Тому хто приложив руки до плуга, розпочав жити добре, необхідно боятись і тремтіти. «Працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті» (Фил.2:12). “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.” (Лук.9:62).
Витривалість є даром Божим, вона конечна до осягнення спасіння. Заслужити собі її не можемо, однак випросити всім можна у милосердя Божого. Окрім цього, слід вживати відповідних середників для витривання в доброму: часто і добре приступати до св. Тайн, відправляти щоденне розважання, вислуховувати Службу Божу, щоденно відвідувати Пресвяту Євхаристію і робити іспит сумління, мати велику набожність до Матері Божої, яку називаємо Мати витривалості. Перед усім часто віддавайся Господу Богу і особливо рано, доки візьмешся до праці, говори до Нього з любов’ю:
Предвічний Боже! Припадаю перед твоїм нескінченним Маєстатом і в глибокій покорі Тобі честь віддаю, жертвую Тобі всі свої думки, слова і вчинки сьогоднішнього дня і постановляє все робити з любові до Тебе, на славу Твою, з метою сповнення Твоєї Божої волі, щоб Тобі служити, прославляти і благословляти Тебе, щоб отримати світло щодо таємниць нашої святої віри, запевнити собі спасіння і довіру покладаю у Твоєму милосерді, щоб задосить учинив справедливості Твоїй за стільки так тяжких гріхів своїх, а водночас, щоб приніс потіху душам терплячим в чистилищі і випросив ласку правдивого навернення для всіх грішників.
Прагну кожну свою працю виконувати у поєднанні з чистими намірами, які мали за життя Ісус і Марія і всі Святі, що перебувають в небі, і праведники, що живуть на землі. Прийми, мій Боже коханий, те добре бажання моє і уділи мені ласкаво Твого святого благословення разом із необхідною ласкою, щоб вже, поки життя, не поповнив жодного смертельного гріху, особливо в сьогоднішньому дні, в якому гаряче хочу і прагну доступити всіх, яких можу відпустів, жертвуючи їх за душі в чистилищі.
Розважання на всі дні цілого року з творів Св. Альфонса Марії Лігуорі. Том I. Зібрав О. Якуб Крістіні С. SS. R. Переклав з італійської О. Владислав Солдарський С. SS. R., Торунь 1935, с. 529-532.
